91-річчя Ліни Василівни Костенко

19 березня 2021 року ми святкували 91-річчя талановитої письменниці-шістдесятниці, лауреатки Шевченківської премії, поетеси епохи Ліни Василівни Костенко.

Кожен її поетичний рядок – це одночасно і шедевр, і щось звичайне, до болю кожному з нас знайоме:

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш  — це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт…

Або

Ми дикі люди, ми не знаєм звичаїв.

Ми нищим ліс, Ми з матір’ю на «ти».

Ми свій кінець пришвидшуєм, пришвидшуєм

У колективних нетрях самоти.

Чи

І якби на те моя моя воля,

Написала б я скрізь курси вами:

Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими!

Ліна Костенка ніколи не залишалася й не залишається осторонь тих національних проблем, які закарбувалися в  пам’яті народу та його історії: дитинство письменниці, її шкільні роки та перший вірш у прямому значенні проходили «в окопі» («Мій перший вірш написаний в окопі», «Тут обелісків ціла рота…» тощо); не оминула увагою поетеса і тему Чорнобиля («Атомний Вій опустив бетонні повіки…», «Чорнобиль», «І страшно, і не віриться, — невже не спам’ятаються?» тощо). Навіть більше, пані Ліна на початку 1991 років почала активно відвідувати Чорнобильську зону, вивчати її, досліджувати, готувала праці про зону відчуження. Щоб показати правду і, як зізналася сама поетеса, — «набратися сил»!

 У 2015 році Ліна Костенко приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО»: її книжки передавали в зону бойових дій військовим, а також дітям, які залишилися у зоні АТО, з побажаннями та словами підтримки, написаними власноруч поетесою:

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

Студенти коледжу в цей день також не лишилися байдужими і долучилися до онлайн-читань творів «цариці поезій в Україні».

Адміністрація коледжу вдячна студентам за активність, ініціативність та любов до читання. А пані Ліні Василівні — за небайдужість до проблем свого народу, за безцінний дар – своє мудре поетичне слово! Многая літа, мисткине!!!

Previous Article
Next Article