День Гідності та Свободи, вшанування пам’яті жертв Голодоморів, ‒ одразу дві пам’ятні дати обговорювалися під час виховного заходу для здобувачів груп ПТ-9 та СР-11 21 листопада 2024 р. Зустріч провів куратор групи Дмитро Казіміров.

“У 1991 р. незалежність здобула не Україна, а УРСР”, ‒ саме цим свого часу пояснював її негаразди, родові травми та страхи суспільства видатний історик та публіцист Джеймс Мейс. Сьогодні ми відзначаємо 20 років Помаранчевої революції та 11 років революції Гідності. Ці дві події яскраво засвідчили європейський цивілізаційний вибір українців та прагнення позбутися від впливу комуністичного, тоталітарного минулого. А з Євромайдану розпочалося, фактично, формування справжньої української нації, здатної відстоювати незалежність зі зброєю в руках.

Події Помаранчевої революції мали важливе значення для і відкриття широкому загалу правди про трагедію Голодомору 1932–1933 рр., його жахливі наслідки для демографічного потенціалу та духовного світу українців. Реалізуючи злочинну політику розкуркулення, колективізації, реквізиції продовольства у населення, Сталін і його посіпаки свідомо вчинили акт геноциду проти українського селянства, щоб тих, хто виживе, перетворити у безвольну та покірну масу. Для цього обраний жахливий інструмент – вбивство голодом. Їхній спадкоємець – людиноненависницький  режим путіна в XXI ст. чинить терор та геноцид, вбиваючи українців, знищуючи його хліб та культурні цінності.

Організатори Голодомору дбали про те, щоб про ціну експортованого на Захід українського хліба не знали тамтешні обивателі. Але правду про злочини комуністичного режиму потрапляла до вільного світу. Насамперед, завдяки таким сміливцям, як Ґарет Джонс, який навесні 1933 р. пройшов українськими селами, де люди помирали з голоду. Правду про СРСР та голод в алегоричній формі показав Джордж Орвелл на сторінках своєї новели-антиутопії «Колгосп Тварин».

Вчений-юрист Рафаель Лемкін у 1944 р. вперше визначив термін «геноцид» як не просто масове вбивство людей, а знищення культури та нації. Саме так він кваліфікував злочини нацистів проти євреїв та комуністичного режиму проти українців.

“Ваші мертві вибрали мене”, ‒ відповідав Джеймс Мейс на численні питання, чому він зайнявся темою Голодомору та переїхав до України, де провів останні 11 років свого життя. Ще на початку 1980-х рр. він першим серед західних істориків розповів світові правду про штучний голод в Україні як акт геноциду. Його праці та публіцистика на цю тему вже стали класикою історичної науки. Трагедію українців він переживав як свою власну, прагнув показати не лише економічні та демографічні наслідки, а й  вплив терору голодом на цінності та поведінку людей, які вижили. Саме Джеймсу Мейсу належить ідея свічки у вікні як символу, яким українці вже понад 20 років вшановують пам’ять померлих від голоду. “Палаючи у наших вікнах, вогники свічок стануть знаком того, що їх не забуто, що й вони мають нащадків, які їх пам’ятають”.